Як заробляти на Forex

Наскільки мені відомо, звичайний українець не може самостійно грати на біржі Форекс. Спершу йому треба знайти собі брокера (це може бути також і банк).

Загалом схема гри на Форексі виглядає так: Ви маєте 1000 доларів і укладаєте договір з брокером, віддаючи йому "в заставу" свої гроші. Мінімальний лот для гри на ринку — 100 000 доларів, які Вам і позичить брокер під вашу "заставу".

Відтак брокер стежить за поточними котуваннями валют і повідомляє Вам, за якою ціною він може продати ваш лот (враховуючи те, що йому також треба отримати прибуток). А Ви вже самі прийматимете рішення — купувати чи продавати. 😉

Крім того, брокер може працювати згідно заздалегідь узгоджених домовленостей — тобто продавати або купувати валюту за фіксованою ставкою (або вище чи нижче).

Якщо Ви вгадаєте тенденцію росту (падіння) валюти і зможете встигнути її відповідно купити або продати — матимете змогу "наварити" певну суму.

Щоб потренуватися, варто скачати термінал для тренування з сайту якогось брокера (це можна зробити безкоштовно). І самому спробувати розібратися в графіках динаміки курсів, купити-продати "віртуальні" гроші навмання, порахувати свої прибутки або витрати… А вже після цього намагатися вийти на реальний ринок.

Не забувайте: для того, щоб виграти на Форексі, варто займатися управлінням своїх вкладень щодня, активно беручи участь у торгах!

 

Де найвигідніше?

 

У коментарі до мого попереднього посту мене спитали: чи знаю я, в яких банках найвищі ставки по депозитах.

По-перше, дякую за коментар у цей вечірній час. 🙂

По-друге, так, я маю таку інформацію — дані по найбільших банках України (перші 50-70) — і можу сказати, де ставки найвищі (по депозитах) або найнижчі (по кредитах). Тобто в якому банку на сьогоднішній день найвигідніше скористуватися тією чи іншою послугою. 😉

Отже, якщо цікаво, то я запроваджу в цьому блозі рубрики 🙂 Наприклад, рубрику "рейтинги" — і буду там подавати різні вигідні пропозиції. Але не забувайте, що умови в банках час від часу (приблизно раз на два-три тижні) змінюються.;)

Зараз найвигідніші депозити в гривні терміном на 1 рік (без можливості зняття та поповнення) — у Родовід Банку (16,5-17,5% річних). А з можливістю зняття та поповнення (себто можливістю тримати гроші на депозиті, але в той самий час вільно ними користуватися) — у банку Кредит-Дніпро (18% річних).

Тобто умови цілком пристойні, якщо придивитися. 😉

🙂

 

Куди нести гроші?

 

Бачу на сайті Держкомстату, що рівень інфляції просто "зашкалює":

http://www.ukrstat.gov.ua/   (Індекси  споживчих  цін  на товари та послуги у 2008 році)

Виникає цілком закономірне запитання: куди ж вкладати свої гроші — якщо такі лишаються після усіх запланованих і незапланованих витрат — щоби ці кошти не лише не "прогоріли", а й могли зберегтися і навіть примножитися? 😉

Розглянемо ці можливості докладніше:

1. Банківські депозити. Можуть зберегти, але не встигнуть за інфляцією, і вже точно не зможуть примножити. Середні ставки по ринку (терміном на 1 рік): у гривні — 13,5% річних, у доларах — 9,5%.

2. Сертифікати інвестиційних фондів. В минулому році могли примножити досить суттєво, в цьому році поки що показують від"ємний прибуток. Ось зокрема, минулий рік (дані Українскьої асоціації інвестиційного бізнесу) — найприбутковіші відкриті фонди за доходом: "Преміум — фонд збалансований" — 95, 79% річних, "Ярослав Мудрий — фонд акцій" — 87,3% річних.

Втім, варто мати на увазі, що дохідність інвестфонду за рік — це ще не чистий прибуток вкладника (адже з нього Ви ще платите податки і різні комісії).

Цього року інвестфонди показують збитки на рівні десь -5%…

3. Валюта. Ось зміна її вартості за останній рік (я рахувала на основі даних сайту finance.ua):

— долар: подешевшав на 0,63%

— евро: подорожчав на 18,3%

— швейцарський франк: подорожчав на 22,7%.

Між іншим, якщо ви ще не зайшли на сайт Держкомстату, скажу, що інфляція за останній рік склала близько 26% річних.

Отже, на валюті теж за останній рік заробити було важко…

4. Золото. За 2007 рік (згідно того ж таки finance.ua) — подорожчало на 30,33%. Ура! Трохи інфляцію вже перекриває.

Висновок: в минулому році заробити можна було на інвестсертифікатах і золоті (між іншим, не плутати: зараз я кажу про купівлю самого золота, але аж ніяк не про депозити в золоті — це різні речі!).

 Щодо цього року радити важко… Скажу тільки, що золото продовжує зростати (в тому числі, завдяки тому, що падає долар). Але кінцевий результат у цього металу завжди непередбачуваний — за підсумками року може і не набрати великих відсотків. 😉

Інвестфонди і золото, власне, справа ризикована. І якщо Ви — людина поміркована, то, напевно, виберіть краще депозит з найбільшими відсотками і кладіть гроші туди — принаймні, не втратите, або втратите якнайменше. 😉

Успіхів в інвестуванні! 🙂

 

Не треба лякати народ!

У мене в коментарях запитали мою думку з ось якого приводу: 

> А що Ви думаєте про ці апокаліптичні передбачення нашого відомого фінансового журналіста? невже якісь спекулянти можуть так легко поставити під питання платежоспроможність цілої нашої банківської системи?

www.eizvestia.com/fin/full/34743

Відповідаю:
 
Згодна з Вами, що Саша Дубинський в цій статті, власне, як завжди, пропонує цікавий та нестандартний аналіз останіх подій на фінансових ринках. Але подивимось разом, чи дійсно варто того боятися.
 
По-перше, "Пока рынок внешних займов был мертв, задолженность украинских банков выросла более чем на $5 млрд." Ця тенденція пояснюється не стільки бажанням іноземних інвесторів заробити на спекуляції, скільки пошуком якогось прибутку від вкладень. Як відомо, зараз на великих фінансових ринках вирує справжня криза, а українські банки пропонують доста привабливі проценти по вкладах.
 
По-друге, "Нерезиденты надеются на девальвацию гривни". Сподіватися можно на що завгодно, але тільки не на девальвацію національної валюти в час, коли уряд готовий на все, аби притушити інфляцію. 😉
 
Ну, а щодо вартості відчизняних фінансових активів, то вона більше визначається бажанням іноземних фінансових груп бути присутніми на нашому ринку, ніж коливанням валютних курсів.
Єдине, в чому можна повністю підтримати автора, — це те, що НБУ має попереджати будь-які спроби дестабілізувати ситуацію.
 
Але народ лякати не варто! 🙂
 
З платоспроможністю нашої банківської системи все гаразд, тому бігти до банків і швидко забирати гроші з депозитів поки не треба. 😉 Кризи не буде — ми, на щастя, не Америка — наші тенденції відрізняються від їхніх, тому до кризи нам ще далеко.

 

Види комісій по кредитних картках

Тут мені запитання поставили про види комісій по кредитних картках… 

Комісії можуть бути щомісячні (незалежно від того, скільки грошей Ви знімаєте) — це може бути фіксована сума (наприклад, 10 грн.), а може бути відсоток — наприклад, 1% від загальної суми отриманого кредиту.

Також можуть бути одноразові комісії (вони більш розповсюджені) — ці суми знімаються, коли Ви витрачаєте гроші з Вашого кредитного ліміту. При цьому, якщо Ви просто зніматимете гроші з картки, сума яких не перевищує ту суму, яку Ви самі ж туди поклали, то комісія не зніматиметься. Комісію заплатите лише при використанні саме кредиту. 😉 Такі комісії, як правило, складають зараз від 1% до 5% від суми, яку Ви зняли з картки.

Наприклад, якщо ставка — 24% річних, а одноразова комісія — 2%, то ефективна ставка буде — 35,08%.

Якщо ставка — 24% річних, а щомісячна комісія — 1%, то ефективна ставка — 46,15% річних.

В торговельних мережах комісія за сняття теж може зніматися, але значно рідше. 🙂 

Ці комісії з Вас знімуть при знятті грошей в банкоматах банку, який видав Вам картку. Якщо Ви скористаєтеся банкоматом не свого банку (який не є партнером Вашої фінустанови), то комісія буде вища.

На щастя, банки об"єднують свої банкомати в мережі (всередині мережі додаткових комісій може не бути). Ось можу запропонувати статтю, де перераховані мережі і вказані банки, які в ці мережі входять: http://www.prostobank.ua/plastikovye_karty/stati/bankomatnye_seti_rukovodstvo_po_ekspluatatsii

 

Реальні ставки по «пластикових» кредитах

Продовжуючи тему пластикових  карток. 🙂

Напевно, вже всі знають, що існує Постанова Нацбанку про те, що банкіри повинні попереджати клієнтів про реальні витрати по кредиту. Тобто, видаючи позику, банківський клерк повинен повідомити (на словах сказати, а не «по замовчуванню» написати в договорі, який мало хто дочитує до кінця;) ) про всі витрати, які понесе клієнт, отримавши цей кредит: процентну ставку, розмір комісії, платежі за касове обслуговування тощо. Процентна ставка, яку можна отримати, врахувавши всі витрати, в банківському середовищі називається «ефективна». Простіше її називають «реальна».

Так от, фінансисти досі не завжди вказують ці реальні ставки у своїй рекламі. Таким ухиленням від виконання нормативів Нацбанку можна вважати і те, що рекламуючи позички по кредитних картах, банкіри кажуть лише про місячну процентну ставку, яка, як мінімум, в 12 разів менше реальної.

Хоча я особисто не проти позичок по кредитних картках. Бо позичати електронні гроші зараз усе одно вигідніше, ніж готівку. Якщо середня (та сама «ефективна») процентна ставка по кредиту готівкою становить 55% річних, то кредит на таку ж суму по карті буде у середньому складати 45%. І це я кажу тільки про середні ставки, які самі по собі мало про що говорять. А якщо подивитися на пропозиції, то можна знайти і значно вигідніші варіанти. Але, знову ж таки нагадаю: не забувайте питати про всі додаткові платежі.

Інша вигода кредиток в тому, що завжди можна контролювати, скільки в тебе грошей залишилося й скільки ще потрібно заплатити. 🙂

Ще раз про кредитки

Цілком згодна з ro (тобто з його коментом до мого попереднього посту)!

Знання — це сила! 🙂

Щодо "викинути на смітник" — це я образно сказала. А якщо конкретизувати: картку можна залишити вдома, де сусід по орендованій квартирі (або навіть родичі — наприклад, діти, яких ви обмежуєте в кишенькових грошах) вашу картку підпишуть і до банку відішлють. 😉 Хоча, погоджуюся, що такі випадки є досить поодинокими. Але "цікавих" історій тут вистачає, тому ви правильно кажете, що головне — довести банку, що ви самі нічого не оформляли і не підписували.

Ось, зокрема, історія: http://www.prostobank.ua/raznoe/konkursy/moy_opyt_obscheniya_s_finansistami_fevral_aprel_2008/osobennosti_privatnoy_bezopasnosti

(між іншим, я нічого не маю проти жодного з банків, і це не є моїм власним "наїздом" на Приват )))))

Або ось як пенсіонерку "кинули":
http://www.prostobank.com/uk/komanda/blogi/alena_popova/yak_pensionerka_kredit_oderzhala

І ось ще корисна інформація з цієї теми загалом:

http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1860

 

 

Кредитні картки — чому їх нав»язують?

Прочитала десь у пресі, що ПриватБанк дозволяє користуватися своєю системою електронних платежів (для розрахунків через Інтернет) усім охочим – для цього навіть не обов’язково бути клієнтом ПриватБанку.

Втім, у них там не все так просто і не до всього такий легкий доступ. Віднедавна кілька українських банків взялися надолужувати випуск пластикових карток (і Приват разом з ними). Судячи з усього, вони недовиконали якійсь план з випуску „пластику”, а чи вирішили його у цьому році перевиконати, але свої картки вони нав’язують усім, кого бачать. Зокрема, приходиш сплатити за комунальні послуги – аж тут виявляється, що без картки „Привату” платіж у тебе не приймуть. Тобто приймуть, звісно, але коштуватиме проведення такого платежу 20 гривень. І кому це сподобається? А причина проста – можна нав’язати таким чином картку (які зазвичай є кредитними, тобто на них банк зможе ще й заробити певні відсотки, якщо ви витрачатимете гроші поза наявним лімітом). А якщо навіть картку нав’язати не вдасться – вийде позбутися „дрібного” клієнта, який тільки і знає, що використовувати відділення банку для сплати комунальних послуг – а великих прибутків не приносить, лише час у касирів забирає. 🙂

Між іншим, зверніть увагу: якщо ви вже мали справу з якимсь банком і залишили там свої дані, цілком можливо, що він надішле вам поштою „сюрприз” – кредитну картку на ваше ім’я. Воно то начебто й нічого страшного на перший погляд, але разом з карткою буде і таємний код до неї. Тому навіть якщо вам ця картка не потрібна, не варто її викидати легковажно на смітник просто у конверті – нею можуть скористатися „умільці”, які на ваше ім’я (а картка буде ж саме на вас зареєстрована!) наберуть такі суми кредитів, що потім не одна зарплата знадобиться, щоб розплатитися. 😉 І нічого ви довести потім не зможете – „незнання закону не звільняє від відповідальності”.

 

Для чого нам потрібні банки?

 

Всім привіт!

 Мене звати Тетяна, я — журналіст, що пише на фінансову тематику: банки, страхові компанії, інвестиційні фонди і т.п.

Вирішила створити цей блог, щоб поділитися інформацією, яку вдалося назбирати під час роботи. Будь-які запитання заохочуються. 🙂

Почати хочу із з"ясування того, для чого нам, власне, потрібні фінустанови — наприклад, банки.

Відповідь: для того, щоб заробляти гроші!

І наша мета — не дозволити їм заробити на нас!

Для того, щоб навчитися цьому, будемо разом створювати цей блог. 😉

Як не втратити на депозитах? — Класти гроші лише на такі, прибуток від яких не з"їсть інфляція (тобто ріст цін).

Як не втратити, беручи кредит? — Відразу дізнаватися про всі приховані платежі і комісії, не брати кредит, якщо відсотки по ньому вищі за рівень інфляції. 

Докладніше — у моїх наступних постах.